17 травня 2017 р.

Професор Юрій Бандажевський: Радіація у Білорусі з'явилася задовго до Чорнобиля

Матеріал доступний іншими мовами:

Напередодні 31-ї річниці катастрофи на ЧАЕС знаменитий фахівець із радіаційної медицини професор Юрій Бандажевський розповів «Комсомолці», що за три десятиліття стало з радіацією

- Юрію Івановичу, минуло 31 рік із катастрофи на ЧАЕС, багато хто вже й забув про радіацію, до того ж зростання онкології фіксує у всьому світі, пов'язуючи його з урбанізацією та забрудненням довкілля…

- Все, що відбувається зараз на території, забрудненій радіацією, є вкрай небезпечним. Ми бачимо це, коли досліджуємо стан здоров'я дітей у районах, розташованих поряд із Чорнобильською АЕС з боку України, де я зараз живу та працюю.

Ці райони постраждали менше, троянда вітрів у квітні 1986-го була спрямована на Білорусь.

Згадую, як один білоруський мамолог, професор, років 10 тому стверджував, що рак молочної залози не може бути пов'язаний із наслідками катастрофи на ЧАЕС. Сьогодні ми реєструємо серйозне зростання онкозахворювань на наближених до Чорнобиля територіях. І є низка наукових публікацій з Інституту раку про те, що на території, забрудненій радіонуклідами, спостерігається прогресивне зростання кількості випадків раку молочної залози, особливо серед жінок молодого віку.

Згідно з висновком українських вчених радіаційний фактор може бути однією з основних причин розвитку цього злоякісного захворювання. І я радий тому, що українці не бояться чесно зізнатися у ситуації, намагаючись її змінити.

— Але минуло три десятки років, багато хто впевнений, що небезпека минула.

- Зараз у природі відбувається черговий цикл біологічних ланцюжків, частина радіоактивних елементів розпадається, частина переходить у форми, доступніші для проникнення в організм людини. Наприклад, дуже токсичний для живих організмів барій.

Якщо радіоактивний цезій розпався в організмі, наприклад, у клітинах головного мозку, то барій там і залишається, викликаючи їхню загибель. Така сама ситуація відбувається і в клітинах серця. На жаль, наші дослідження говорять про те, що забруднені території не очищаються, з'являються нові проблеми - друге, третє наступ радіоактивних елементів, які не можна ігнорувати.

Зараз закінчується четвертий рік великого проекту Європейської комісії в Україні щодо надання допомоги постраждалим територіям. Проект торкається кількох постраждалих районів та передбачає оцінку стану здоров'я дітей з вжиттям відповідних заходів щодо профілактики захворювань.

Вплив радіації на організм призводить до ураження центральної нервової системи, щитовидної залози, порушення функції серця, зокрема аритмій, патології обміну речовин. Фото: архів КП.

— До яких головних висновків ви дійшли?

- Ми виявили в українських дітей серйозні комплексні порушення. Вплив радіації на організм призводить до ураження центральної нервової системи, щитовидної залози, порушення функції серця, зокрема аритмій, патології обміну речовин. У більшості обстежуваних дітей рівень гомоцистеїну (продукт обміну незамінної для організму амінокислоти метіонін. – Ред.) набагато перевищує допустимий поріг, що свідчить про розвиток важких патологічних процесів вже в юному віці, зокрема, онкологічних захворювань, порушення процесів згортання крові та патології. інсультів.

За даними нашого лабораторного обстеження, порушення продукції гормонів щитовидної залози виявлено майже у 40% обстежених дітей підліткового віку (більше у хлопчиків, ніж у дівчаток). Навіть за звичайними даними УЗД за чотири роки ми побачили значний приріст випадків патологічних змін у щитовидній залозі.

— Таким дітям можна допомогти?

- Це друге постчорнобильське покоління, ці проблеми не прибереш відразу. Насамперед важливими є профілактичні заходи: потрібно запобігти проникненню в організм навіть малих доз радіації, у тому числі з їжею.

Спочатку мені здавалося: ну що це, порівняно з тими величезними дозами радіації, що я спостерігав у 90-х, коли керував Гомельським медінститутом? Але, на жаль, діти другого покоління реагують на них зовсім інакше, ніж люди, які з радіацією не контактували.

— Є щось, про що ви сьогодні шкодуєте?

- Моє сумління чисте. Наприкінці 80-х, одразу після аварії, влада заплющила очі на Чорнобиль, заявивши, що проблем із радіацією у Білорусі немає. А я 1990-го року, будучи наймолодшим професором Радянського Союзу, переїхав із Гродно до Гомельської області, очолив і почав створювати Гомельський медінститут. Біля мого нового будинку зносили радіоактивну землю, багато людей, які там жили, вже померли. Дізнавшись про реальний стан справ, я пропонував оголосити Білорусь зоною лиха та просити допомоги. І світ би допоміг - я в цьому певен.

— Говорили, що тоді не можна було допомогти, тому й приховували: мовляв, якщо розбурхувати народ страхами, люди почнуть хворіти ще й від стресів...

- Так, коли наді мною вже йшов суд, один функціонер з телеекрану говорив, що «Бандажевський розбурхує народ». Але я просто робив і роблю те, що маю. Це продукт мого життя, моєї моралі як лікаря, який, якщо знає проблему, розуміє, що її треба запобігати.

Я не думав про те, що зі мною станеться завтра, хоча мене лякали ще з 1992 року, коли я написав перший лист заступнику Кебича (на той час прем'єр-міністр Білорусі. – Ред.) Івану Кеніку – голові Державного комітету з проблем наслідків катастрофи на ЧАЕС. Виклав у ньому проблему стану здоров'я дітей, які зазнали радіаційного впливу, вказав реальний рівень радіації.

— І що він вам відповів?

- Приїхав автобус функціонерів, влаштували рознесення. Реальний стан справ ховався, при цьому самі чиновники довкола себе міряли дозиметрами, замовляючи чисту їжу з-за кордону.

Я на найвищому державному рівні показував, що від радіації страждає не лише Гомельська область, що радіація з'явилася не після катастрофи на ЧАЕС, вона була в Білорусі і до того часу, як проводили ядерні випробування, влаштовували сховища ядерних боєприпасів на території БРСР.

— Багато хто ще з 90-х дотримується вашої поради, як зменшити рівень радіації в м'ясі та рибі: починають варіння в холодній воді на повільному вогні, додавши сіль, а першу закипілу воду зливають. Що ще може господарки?

- У дітей, яких ми спостерігаємо, існує виражений дефіцит вітамінів, насамперед фолієвої кислоти та вітаміну В12.

Це прихований дефіцит, гомоцистеїн якраз і є його показником. Вітаміни важливо споживати у природному стані. Багато фолатів міститься в зеленому листі салату, він захищає організм. Але відразу виникає проблема всмоктування їх у шлунково-кишковому тракті – для цього треба лікувати гастрити, виразки, хвороби печінки. У близько 30% дітей, яких ми обстежуємо, спостерігаються серйозні зміни у печінці.

— Багато хто вірить, що людині достатньо йодованої солі, щоб підтримувати потрібний рівень йоду.

- Важливо, щоб йод був у складі морських органічних продуктів, зокрема морських водоростей. Не кожна дитина любить морську капусту, але, на мій погляд, вона краща за йодовану сіль, до якої є питання щодо зберігання та збереження йоду.

Ще важливий баланс – передозування таким йодом не менш небезпечне, ніж його недолік. А от якщо ваш організм не сприйме йод із водоростей, він просто викине їх із організму, не завдавши шкоди.

— Ще з часів Чорнобиля зарубала на носі, що не варто їсти все, що росте в лісі – лісові дари сильно вбирають радіацію.

- Хочете гриби - купіть печериці, штучно вирощені на чистому ґрунті. Я зі свого досвіду знаю, що чорниця, наприклад, містить дуже багато радіонуклідів. Пам'ятаю, як наприкінці 80-х нею отруївся.

— Як можна отруїтися чорницями?

- Купив недалеко від Мінська, коли повертався до Гомеля після колегії. Не дуже багато і з'їв, але в мене після цього були дуже серйозні проблеми зі здоров'ям. Вирішив – інфекція. Наступного літа знову з'їв - і знову ті ж симптоми. Виявляється, ту чорницю до Мінська звозили із забруднених зон, радіація в ній зашкалювала.

— А які продукти сильніше вбирають радіацію?

- Все залежить від території, де та чи інша корова паслася. Тут має бути чітка відповідальність товаровиробника. Що стосується продуктів, наприклад, твердий сир міститиме менше радіонуклідів - частина піде із сироваткою при виготовленні. Стронція, оскільки саме він зараз виходить на перше місце, може бути багато скрізь, і цим зараз треба займатися впритул.

— Але радіація може бути не тільки в їжі, а й у повітрі.

- У цьому плані небезпечні лісові пожежі, які майже щоліта розбурхують забруднені території. Зокрема радіонукліди цезію дуже легко переміщаються з повітряними потоками. Ми заміряли рівень гомоцистеїну в тих самих дітей до і після такої пожежі. Він значно збільшився, що говорить про те, що організм сприймає продукти горіння та радіонукліди з повітряними потоками.

— Багато напівжартома, а може, від безвиході, відмахуються: «Червоне вино нам зараз усю радіацію виведе!»

- Повна дурість! Так, у неочищеному вині є пектини, але це не вирішення питання. Алкоголь - вбивча штука для метаболічного циклу, порушується весь обмін речовин. Посилення впливу алкоголю на радіаційній території – окрема тема.

— Юрію Івановичу, ви говорите про вплив радіації на центральну нервову систему - чи означає це, що проявом може бути порушення стану психіки у людей, які піддаються системному впливу різних доз радіації?

- Все на це не спишеш, але ще в 1995 році нами була опублікована монографія, в якій показано взаємозв'язок між впливом радіонуклідів, що проникають в організм, і порушенням продукції нейромедіаторів у структурах головного мозку експериментальних тварин.

Нещодавно в Україні ми провели експеримент із сирійськими хом'ячками, годували самок зерном, вирощеним на забруднених територіях. 40% потомства народилося з вродженими вадами розвитку головного мозку та лицьового відділу черепа. Ті, хто вижили, перебували у стані крайнього збудження.

Юрій Іванович розповів, що в українських дітей, що обстежуються, виявили серйозні комплексні порушення. Фото: архів КП.

— Деякі купують дозиметри, щоб вимірювати рівень радіації в квартирах, а чи можна виміряти її в організмі людини?

- В організмі живої людини спеціальним лічильником можна виміряти цезій-137, щодо стронцію-90 це не можна здійснити, але його можна визначити в продуктах харчування. Щодо квартир - ну виміряли рівень радіації, що далі?

Наведу новий приклад. Ми взяли нову бригаду відомих фахівців, які не вірили у серйозність проблеми. Виміряли попіл у грубці будинку одного з них. Вони жахнулися, побачивши, що в ньому понад 10 тисяч беккерелів на кілограм стронцію - і це лише один із показників рівня радіації.

— Ви самі не боїтеся радіації, з якою щільно стикаєтесь стільки років?

- Через те, що я пережив, я тяжко хворію. Не хочу розшифровувати, але ситуація для здоров'я є небезпечною. Але я маю робити свою справу, бо знаю, що і як. І не втомлююся повторювати, що Чорнобиль – це державна проблема, її можна вирішувати лише державними методами, насамперед серйозною профілактикою.

Медицина має бути найголовнішою ланкою державної системи в країні, яка найбільше постраждала від аварії в Чорнобилі. На жаль, цього не сталося.